У травні 2026 р. Пентагон розсекретив понад 200 файлів із фото і відео НЛО, розпаливши нову хвилю дискусій про позаземних відвідувачів. Але поки громадськість сперечається, Кай Джеймс — професор аерокосмічної інженерії Технологічного інституту Джорджії — підійшов до питання інакше: взяв ручку, папір і зробив математику. Результат тверезий і водночас захопливий: технічні виклики міжзоряного перельоту настільки масштабні, що їхнє подолання само по собі свідчило б про цивілізацію, далеко за межами нашого розуміння.
Що відомо коротко
Матеріал: Кай Джеймс, професор аерокосмічної інженерії Технологічного інституту Джорджії; The Conversation, 27 травня 2026 р. Аналіз фізичних та інженерних перешкод для міжзоряного перельоту з позицій сучасної науки: відстані, швидкості, паливо, захист від мікрометеоритів і радіації, навігація і гальмування. Публікація вийшла на тлі розсекречення Пентагоном понад 200 файлів з матеріалами про НЛО у травні 2026 р.
Відстань, яку важко навіть уявити
Перша і найочевидніша проблема — масштаб відстаней. Як зазначає Interesting Engineering, Проксима Центавра — найближча до Сонця зірка — знаходиться за 4,25 світлового року, що становить близько 40 трильйонів кілометрів. Для наочності: якби Земля була розміром з горошину, відстань до Проксими Центавра приблизно дорівнювала б відстані між Нью-Йорком і Сіднеєм.
Як зазначає Джеймс у The Conversation, жоден об’єкт не може досягти або перевищити швидкість світла (~300 000 км/с). Але задовго до цього порогу інженерні обмеження вже дають про себе знати: нестача палива і ризик структурних пошкоджень обмежують максимальну крейсерську швидкість. Дослідження здебільшого сходяться на 10% швидкості світла (~30 000 км/с) як реалістичному верхньому порозі. При такій швидкості подорож до зірки, що знаходиться за 10 світлових років, займе близько 100 років. Про те, наскільки насправді самотньою є Земля у Всесвіті і де вчені шукають сигнали позаземного розуму, ми вже писали на cikavosti.com.
Паливо: фізика проти амбіцій
Друга фундаментальна проблема — пальне. Як повідомляє EarthSky, сучасні хімічні ракети навіть близько не підходять до потрібних показників. Теоретично термоядерні двигуни могли б виробляти в 10 мільйонів разів більше енергії на кілограм, ніж хімічні ракети — але вони поки залишаються лише концепцією.
Проблему ускладнює рівняння Ціолковського: чим більше палива беремо на борт для прискорення, тим важчий корабель — і тим більше палива потрібно для його розгону. Цей порочний круг робить досягнення навіть 10% швидкості світла надзвичайно витратним з точки зору маси палива. Але навіть якщо вирішити проблему прискорення — треба ще й загальмувати в кінці подорожі, витративши порівнянну кількість пального знову. Про те, як людство намагається вирішити проблему термоядерного синтезу для енергетики Землі, ми нещодавно писали на cikavosti.com.
Мікрометеорити, радіація і час
Третій кластер проблем — фізичне виживання корабля і екіпажу в умовах міжзоряного простору. Як зазначає Джеймс, на швидкості 10% від світлової навіть крихітна мікрочастинка пилу перетворюється на снаряд із енергією, порівнянною з артилерійським пострілом. Корабель потребував би масивного захисного екрану на носі, що додає вагу і ускладнює конструкцію.
Паралельно — постійне бомбардування космічною радіацією, до якої міжзоряний простір значно агресивніший за навколоземну орбіту. А тривалість подорожі в десятки або сотні років означає, що будь-яка технічна система мусить залишатися надійною без технічного обслуговування — що є справжнім інженерним викликом навіть для найсучасніших апаратів. Про те, як NASA проектує космічні апарати для надтривалих місій, ми вже розповідали на cikavosti.com.
Чому важливо
Джеймс не стверджує, що прибульці неможливі. Він стверджує інше: якщо вони таки сюди долетіли, вони подолали виклики, які є не просто «технічно складними», а принципово іншого порядку складності, ніж будь-що досягнуте людством. Як зазначає автор, поза інженерними перешкодами існують ще й інші бар’єри: достатній когнітивний розвиток, технологічна зрілість, наявність ресурсів, колективна воля і, нарешті, просто географічна близькість до Землі.
Якщо незважаючи на все це якийсь корабель таки прибуде — як іронічно зауважив астрофізик Ніл ДеГрасс Тайсон, питання будуть не менш цікавими, ніж сам факт прильоту: звідки вони? Чого хочуть? З чого зроблені? І, можливо, найголовніше: як вони це зробили?
Цікаві факти
При крейсерській швидкості 10% від світлової — найреалістичнішому теоретичному верхньому порозі для міжзоряного корабля — подорож до Проксими Центавра зайняла б близько 42 років. До зірок, розташованих на 100 світлових років від нас — а таких тисячі — потрібно було б понад 1 000 років безперервного польоту.
На швидкості 10% від світлової крихітна пилинка масою один міліграм при зіткненні з кораблем вивільняє енергію, порівнянну з вибухом кількох кілограмів тротилу. Міжзоряний простір не є порожнім — він наповнений пилом і газом, і захист від них є одним із найскладніших інженерних завдань.
Термоядерні двигуни теоретично здатні давати в 10 мільйонів разів більше енергії на кілограм, ніж хімічні ракети. Але навіть якщо їх вдасться побудувати — досягти 10% швидкості світла для корабля масою навіть у кілька тонн потребувало б маси палива, що перевищує масу самого корабля в тисячі разів.
22 травня 2026 р. Пентагон розсекретив другу партію раніше засекречених фото і відео з НЛО — понад 200 файлів. Це кульмінація процесу
Ще немає коментарів
Будьте першим, хто залишить коментар!